У творчості Василя Міщенко можна вирізнити декілька періодів. На початку його творчого шляху в його картинах прослідковується схильність до реалізму. Згодом в його творчій манері відбуваються значні зміни, відчувається його захоплення імпресіонізмом. В нього з'являється потреба знайти нові засоби самовиразу. У своїй творчості митець тепер поєднує надбання реалістичної школи із здобутками художніх напрямків імпресіонізму та постімпресіонізму. Майстер пейзажу та натюрморту він опановує свій власний неоімпресіоністичний стиль відтворюючи всю красу та мінливість навколішнього світу.

Василь Міщенко завжди різний і несподіваний. Постійний пошук — це головна риса його творчості. Останнім часом він віддає перевагу абстрактному декоративізму. При написанні картин він виплескує емоції у колорит. Його непокоїть місце кольору на полотні, досконалість сполучення фарб. Створюючи ситуативні сполучення колориту він привносить до картин кольорові переливи та напружений контраст. Все це створює неповторні візерунки і декоративні співвідношення. У своїй творчості прагнучі до мінімалізму та декоративізму він підходить до найбільш узагальненої передачі навколішнього світу, що і робить його своєрідним, самобутнім живописцем в сучасному художньому контексті.